Одеса… Мальовниче місто на чорноморському узбережжі країни, куль-турний, освітньо-науковий, туристичний та торговий осередок, найбільший морський торговий порт, великий автомобільний і залізничний вузли. А ще – Пушкін, Ахматова, Бабель, Паустовський, Ільф та Петров. Свого часу жили й працювали Міцкевич, Марк Твен, Леся Українка, Франко, Довженко, Василь Стус… У 2013 році тут відбувся Перший міжнародний Корнійчуковський фестиваль дитячої літератури (заснований «Агенцією регіонального розвитку» Одеси), де на І-му літературному конкурсі творів для дітей та юнацтва я виборов третє місце. Через два роки мені знову усміхнулася доля переможця.
…І ось цьогоріч я стою на сцені «Театру на Чайній» і одержую високу нагороду вже VII Міжнародної «Корнійчуковської премії» за оповідання «Мій друг Пончик». Відрадно, що за весь період її журі (голова лауреат Національної Шевченківської премії Володимир Рутківський) розглянуло понад чотирьох тисяч творів авторів з України, Білорусі, Росії, Казахстану. Латвії, Естонії, Словаччини, Німеччини, Ізраїлю, Канади, США.
…Тиснуть руку, вітаючи, одеський письменник Наїль Муратов, лауреат Міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея Маріанна Гончарова, італійський дитячий письменник Андреа Пау та італійська дизайнера Сара Мазетті. Та найбільше тішать слова Володимира Рутківського, який зазначив, що в моєму оповіданні «є яскрава знахідка, що поза сумнівом зацікавить видавців»…
Поспішаю на головну алею парку імені Тараса Шевченка, де проходить книжковий фестиваль «Зелена хвиля». Відбуваються теплі зустрічі з видавцем Житомирського «Бук-Друку» Владиславом Вознюком, з письменниками Станіславом Бондаренком, Олексою Різниковим, Володимиром Шовкошитним, Еллою Леус. Обмінюємося враженнями та книгами. Раптом зривається вітер і накрапує дрібний дощ. Поспішаємо з дружиною Світланою та з волинянкою Галиною Рибачук-Прач на Ланжерон – центральний пляж. Адже бути в Одесі і не скупатися в Чорному морі – справжній гріх. Смарагдово-бірюзові хвилі лагідно обіймають нас і… зриваються шалений вітер та грандіозна прохолодна злива. Аж не хочеться вилазити з теплої купелі. Все одно одяг весь змокрів… Відігріваємось в кав’ярні «Маман», розглядаємо чудернацьких рибок в дельфінарії і… чимчикуємо на залізничний вокзал. Дощ продовжує супроводжувати нас. Але на серці затишно й спокійно. Місто весело підморгує змокрілими світлофорами, неоновими вивісками, вечірніми ліхтарями. До нових зустрічей, Одесо! Чекай на мене, «Корнійчуковська преміє»!
Віктор ВАСИЛЬЧУК.
P.S. Велика вдячність усім, хто допоміг побувати в Одесі. Особлива – начальнику Коростенського залізничного вокзалу Леоніду Васильовичу.
Comments